Батьківський лекторій
КОНСУЛЬТАЦІЯ ДЛЯ БАТЬКІВ "ГОТУЄМОСЯ ДО ШКОЛИ"
Готовність дитини до школи залежить передусім від батьків. Якщо дитина відвідує дитячий садок, то це залежить від вихователів, адже підготовка дитини до школи передбачена програмою дитячого садка. Але ці програми не повністю враховують психологічні аспекти проблеми.
Особливої уваги потребують так звані «домашні діти», які не відвідували дитячий садок. Вони, як правило, менш комунікабельні, важче встановлюють контакти з учителем та однолітками, не дуже комфортно почуваються в колективі, бояться залишатись у школі без батьків.
Часто батьки, а іноді й учителі, вважають основними показниками готовності до школи ознайомлення дитини з літерами, вміння читати, рахувати, знання віршів та пісень. Однак дослідження показують, що це мало впливає на успішність навчання. Відсутність цих умінь не потребує спеціальної індивідуальної роботи з дитиною, оскільки їх формування передбачається програмою та методикою навчання.
Психологічна готовність до школи – це головний показник готовності дитини до навчання у школі.
Мотиваційний компонент відображає бажання чи небажання дитини навчатися. Він дуже важливий, бо від нього залежить входження дитини в нову для неї діяльність, яка відрізняється від ігрової своєю обов’язковістю, розумовим напруженням, необхідністю подолання труднощів. Дитина ставиться до вступу до школи та до перебування в ній позитивно, навіть в умовах необов’язкового відвідування школи прагне занять специфічно шкільного змісту, виявляє особливий інтерес до нового, власне шкільного змісту занять, віддає перевагу урокам грамоти та лічби, а не заняттям дошкільного типу (малювання, співи, фізкультура), має належне уявлення про підготовку до школи, віддає перевагу колективним класним заняттям, а не індивідуальному навчанню вдома; позитивно ставиться до загальноприйнятих норм поведінки, віддає перевагу традиційному для навчальних закладів способу виявлення рівня її досягнень (оцінка) перед іншими видами заохочення, характерними для безпосередньо-особистісних відносин (солодощі, подарунки), визнає авторитет учителя.
Інтелектуальний компонент готовності дитини до школи передбачає:
1) Обізнаність, яка характеризується обсягом знань про навколишній світ: живу й неживу природу, деякі соціальні явища тощо;
2) Рівень розвитку пізнавальної сфери, що визначається довільною концентрацією уваги, здатністю розуміти суттєві ознаки і зв’язки між явищами, раціональним підходом до дійсності, логічним запам’ятовуванням.
Навчання в школі потребує довільного сприймання, тобто вміння не тільки слухати, а й чути вчителя, товаришів, довільного запам’ятовування й відтворення, вміння довільно виконувати дії, робити не тільки те, що цікаво, а й те, що потрібно, доводити розпочату справу до кінця.
Емоційний компонент готовності виявляється в тому, що дитина іде до школи із задоволенням, радістю, довірою. Ці переживання роблять її відкритою для контактів з учителем, новими товаришами, підтримують впевненість у собі, прагнення знайти своє місце серед однолітків. До початку навчання в школі у дитини має бути сформована адекватна самооцінка. Самооцінка визначає характер ставлення до різних видів діяльності, впливає на взаємини однолітками, вчителем, стимулює або затримує просування школяра в навчальній діяльності. Діти з високою самооцінкою почуваються в класі більш упевнено, сміливо, активно виявляють свої інтереси, ставлять перед собою вишу мету, ніж ті, хто за рівних умов занижує самооцінку.
Навички спілкування:
- Сформованість у дитини ставлення до вчителя як до дорослого, який володіє особливими соціальними функціями;
- Розвиток необхідних форм спілкування з однолітками (уміння встановлювати рівноправні стосунки тощо).
Навички спілкування дитини з дорослим дуже важливі, але цього недостатньо для формування комунікабельності. Вони повинні доповнюватись розвитком уміння спілкуватись, взаємодіяти з ровесниками.
Cпілкування з однолітками сприяє успішній адаптації в дитячому колективі, допомагає налагоджувати стосунки, зважаючи на думку оточення, без прагнення зайняти кращі ролі з використанням залякування, погроз, конфліктів Сформованість уявлень дитини щодо певної статі і володіння відповідними формами поведінки.
Отже, готовність дитини до школи, її майбутній успіх тісно пов’язані з тим, як вона ставиться до школи, наскільки контактує з однолітками і дорослими, як поводиться в конфліктних ситуаціях
КОНСУЛЬТАЦІЯ
«Як можна карати дитину за погану поведінку?»
Яким чином сучасні батьки карають за погану поведінку і різні викрутаси своїх дітей? Деякі застосовуються каральні заходи: тьопають по попі малюка, примушують стояти в кутку чи лають.
Інші воліють філософію поневірянь: ігнорують його, позбавляють улюбленої речі, не дозволяють дивитися вечірні мультики або навіть перестають показувати дитині свою любов. Ви не замислювалися як всі ці заходи впливають на дитину? І взагалі як можна карати дитину? Коли дорослі хочуть поділити покарання на "погані" і "хороші", практично всі з них схиляються до такої думки, що фізичні покарання - це дуже не добре і напевно краще б за баловство оголосити дитині бойкот ...
Однак травма психологічна, яку батьки можуть завдати покаранням, визначається не видом впливу на дитину, а тим, що воно означає для вас і дитини в контексті ваших з ним стосунків.
Якщо дитина впевнений у вашій любові й своєї "правильності", то в такому випадку навіть сильний ляпанець, від втомленою і роздратованою мами, не завдасть йому особливої шкоди, тому як має епізодичне, сьогохвилинне значення. Але якщо ви дотримуєтеся думки про те, що покарання - це ні в якому разі не ваш метод, і при цьому, в глибині душі вважаєте дитину мало цікавим моральним слабаком, негідним турботи і любові, то через якийсь час у нього з'явиться тверда впевненість в тому, що він безглузде створення і нікому не потрібний. І тоді звичайна фраза, сказана в розпачі: "Як же ти так міг!" - Буде говорити вам про те, що в ньому розчарувався самий потрібний і близька йому людина. Це сильно занижує самооцінку дитини і не допоможе йому, коли він стане дорослим. Така людина буде намагатися не вирішувати виникаючі перед ним проблеми, а просто йти від них.
Природно, це не означає, що бити корисно, а засуджувати погано. Головне, що виховуючи малюка, ви повинні піклуватися про те, щоб у діях і стосунках з оточуючими у нього були правильні орієнтири, а це залежить скоріше від відносин з вами, ніж від того, як, коли і за що ви його покарали. А Ваші стосунки з дитиною будуть залежати, в першу чергу, від Вашого внутрішнього до нього відношення. Тому що, найчастіше, основа поведінки дитини закладається первісною реакцією батьків на той чи інший вчинок. Малюк спочатку щиро вірить і відданий вам.
Тому в першу чергу потрібно починати з себе і свого ставлення до дитини.Не кидайтеся образливими словами, не ображайте дитини. Пам'ятайте, що критикувати необхідно не дитини, а його вчинок, обов'язково показуючи вихід із ситуації. Так у нього буде формуватися прагнення до успіху і впевненість у собі.
Тому проблема буде звучати правильніше не "як можна карати дитину", а чи можна взагалі його карати? Для відповіді на дане питання необхідно зрозуміти конкретні причини чому дитина погано поводиться в тій чи іншій ситуації. Адже у дітей, навіть у найменших, завжди є свої мотиви поведінки.
Консультація для батьків:
“Сенсорне виховання дітей раннього віку”
Часто у дитини в школі починають виникати труднощі у вирішенні завдань з математики, виконанні вправ з української мови та інших предметів зовсім не через те, що він не здатний учень. Справа в іншому: в дошкільний період він недоотримав певні знання. Такого ніколи не станеться, якщо батьки, розуміючи, наскільки важливо сенсорне виховання для дитини, будуть приділяти йому належну увагу.
Так чого ж не знає дитина?
За «складним» терміном стоять прості речі. Дитина погано розбирається у квітах, насилу визначає найпростіші геометричні форми, не вміє порівнювати величину, не може дати оцінку запаху - погано орієнтується в навколишньому світі.
Звичайно, не так часто зустрічаються абсолютно запущені в цьому плані діти: якщо дитина ходила в дитячий сад, він обов'язково отримає якийсь мінімум знань. Але вихователі не перебувають поруч з дитиною цілодобово, і навіть ті 8 годин, які вони працюють з малюком, вони не можуть присвятити йому одному. Тому основна відповідальність за сенсорне виховання дітей покладається таки на батьків.
Як зрозуміти, що у дитини недостатнє сенсорний розвиток?
У школі це буде очевидно відразу. Наприклад, на уроці математики потрібно визначити назви найпростіших геометричних фігур - дитина плутає. Або на уроці читання вчитель після прочитання розповіді запитує: «Який характер у головного героя?» Учень відповідає: «Високий»! Це означає, що дитина не має уявлення про різницю характеристик людини з точки зору його фізичних даних і з точки зору певних рис характеру .
Важко буде такому маленькому учневі і на уроках малювання: «головні» кольори - червоний, синій, білий, чорний, зелений, помаранчевий - він ще визначить, а от знайти в палітрі фарб бірюзовий, смарагдовий, теракотовий і інші рідкісні відтінки йому буде складно.
З якого віку треба братися за сенсорне виховання дітей і як правильно це робити?
Відповідь однозначна: із самого раннього! І найголовніше умова - постійний діалог з дитиною. Намагайтеся коментувати йому все, що потрапляє в його полі зору. Не обмежуйтеся одними поясненнями, ставте перед дитиною прості запитання.
Наприклад, під час прогулянки можна порівняти листочки: який більше, який менше, колір якого більш яскравий або, навпаки, більш тьмяний. Граєте з ним в кубики - введіть рахунок: будуйте башточку з одного кубика, потім з двох, потім запропонуйте дитині скласти «фундамент» будиночка з чотирьох і так далі.
Дотик - характеристика предметів на дотик
Ми легко визначимо форму предмета з закритими очима, і нам незрозуміло: як можна помилитися? Помилитися дійсно не можна, тому що уявлення про предмети, що оточують вас в побуті, міцно закладено у вашій свідомості.
Але дитина тільки вивчає світ, і йому може дуже навіть нелегко визначити на дотик форму предмета, зрозуміти, з якого матеріалу він зроблений. Саме сенсорне виховання допомагає цілеспрямовано розвивати здатність відчувати навколишні предмети.
Звуки теж мають свої «таємниці»
Також без праці ми на слух визначаємо, що відбувається навколо нас: шум дощу, шелест листя, звук прибою, гуркіт грому - ніщо не викликає у нас здивування. Дитині теж це буде нескладно, якщо ви дасте йому можливість почути і запам'ятати певні звуки. Прекрасне тренування - заняття музикою: вони чудово розвивають слух дитини.
Як бачите, в цілому, складного нічого немає: просто батькам треба цілеспрямовано поповнювати словниковий запас дитини, давати йому завдання на розвиток логіки, тренувати пам'ять, розширювати кругозір!
