КОНСУЛЬТАЦІЯ ДЛЯ БАТЬКІВ І ПЕДАГОГІВ

 Чим більше впевненості в рухах дитячої руки,

тим виразніша мова дитини,

чим більше майстерності в дитячій руці,

тим дитина розумніша.

Розум дитини перебуває на кінчиках його пальців.

 В. О. Сухомлинський

     У корекційній роботі особливу роль відіграє формування у дітей кінестетичних відчуттів органів артикуляції, що дозволяють відчути контрастність положення язика, щелеп, губ, спрямованість видиху, їх чіткість обумовлена дотиковими відчуттями, що особливо важливо на початкових етапах постановки звуків, коли ще не сформована слухова диференціація. Застосування біоенергопластики ефективно прискорює виправлення дефектних звуків у дітей зі зниженими і порушеними кінестетичними відчуттями, оскільки, працюючи, долоня багаторазово посилює імпульси, що йдуть до кори головного мозку від язика.

Для використання біоенергопластики в системі корекційної робо­ти з розвитку мовної моторики у дітей-логопатів необхідно визначити поняття біоенергопластики, мету та завдання використання біоенерго­пластики в корекційній роботі з дітьми-логопатами, а також розробити основні методи й прийоми та етапи корекційної роботи біоенергоплас­тики та самомасажу в розвитку мовної моторики.

     Біоенергопластика — це поєднання рухів апарату артикуляції з ру­хами руки. За даними А. В. Ястребової і О. І. Лазаренко, рухи тіла, спільні рухи руки й апарату артикуляції, якщо вони пластичні, розкріпачені і вільні, допомагають активізувати природний розподіл біоенергії в організмі. Це надзвичайно благотворно впливає на активізацію мов­леннєвої та інтелектуальної діяльностей дітей, розвиває координацію рухів і дрібну моторику. Розв’язуючи проблему застосування біоенер­гопластики в роботі з дітьми, що мають порушення мовлення, перед собою поставила такі завдання:

•  узагальнити рекомендації різних авторів стосовно кінезіології, психогімнастики, розвитку артикуляції та дрібної моторики в єдину систему;

•   визначити наявність дефекту в дітей, його клінічні прояви і шляхи корекції;

•  скласти систему роботи з використання біоенергопластики з діть­ми-логопатами;

•   проаналізувати результативність роботи.

Мета використання біоенергопластики:

•  розвивати координацію рухів, дрібної мотори­ки пальців рук, органів артикуляції;

•   нормалізувати м’язовий тонус;

•  подолати синкенезію, гіперкінези, спастичне застигання пальців руки в неприродному по­ложенні;

•  формувати кінестетичне відчуття напруження та розслаблення;

•   активізувати мовленнєву та інтелектуальну діяльності дитини;

•  розвивати пам’ять, довільну увагу, зорове і слухове сприйняття;

•   формувати вміння діяти за словесними ін­струкціями;

•  адаптувати вправи біоенергопластики до ру­хових, неврологічних і психологічних особли­востей дітей із ЗНМ, ускладнені стертою фор­мою дизартрії.

Впровадження системи вправ передбачає де­кілька етапів роботи.

ПЕРШИЙ ЕТАП — ДІАГНОСТИЧНИЙ

Мета: визначити діагноз мовленнєвих порушень та стан неврологічної симптоматики; виявити усклад­нення та встановити причину їх виникнення, зробити відповідні висновки.

Завдання: провести ретельне обстеження у дітей із ЗНМ будови та рухливості органів артикуляції, міміч­ної моторики, стану м’язового тонусу, розвитку загаль­ної і дрібної моторики.

У 50% дітей, які поступають до груп з порушенням мовлення, визначається стерта форма дизартрії. Виражена або розсіяна неврологічна симпто­матика проявляється передусім у рухових розладах: порушенні координації рухів, змінах м’язового тонусу, несформованості загальної, дрібної і арти­куляційної моторики. Діти незграбні, розкоординовані, погано орієнтуються в просторі і схе­мі власного тіла. У разі збільшення динамічного навантаження у них знижується якість рухів, розпа­даються пози. Багатьом недоступне виконан­ня спроб артикуляцій: діти помиляються, швидко стомлюються, рухи стають неточними, пору­шується їхній темп, ритм, плавність, з’явлються синкінезії. Чим складніше завдання для язика і щелепи, тим активніше включаються в рух пальчики, з’являються гіперкінези (насильниць­кі рухи) кистей, атетозні рухи, посилюється занепокоєння або спастичне застигання пальців в неприродному положенні. З психологічної точ­ки зору в дітей відзначається емоційно-вольова не­зрілість, порушення уваги, пам’яті, пізнавальної діяльності, комунікативні труднощі. Впоратися з усіма проблемами допомагає біоенергопластика, обстеження будови і рухливості органів арти­куляції, підбір комплексу вправ, відповідно до мовленнєвих порушень.

ДРУГИЙ ЕТАП — ПІДГОТОВЧИЙ

Мета: підготувати дітей до нової роботи щодо фор­мування мовного апарату методом біоенергопластики.

Завдання: ознайомити дітей з органами артикуля­ції, вчити виконувати прості артикуляційні вправи за стандартною методикою. Розвивати дрібну моторику простими рухами та позами руки. Рухи артикуляції та дрібної моторики виконувати окремо.

На другому етапі діти знайомляться з вправою для губ, язика або щелепи за стандартною методи­кою, тренуються в правильному виконанні перед дзеркалом. Рука дитини до вправи не залучаєть­ся. При цьому логопед, що демонструє вправу, су­проводжує показ рухів однією рукою.

ТРЕТІЙ ЕТАП — ПОЧАТКОВИЙ

Мета: відпрацювати одночасні рухи домінантної руки з органами артикуляції, розвивати початкові від­чуття м’язового тонусу.

Завдання: залучити до виконання артикуляційної гімнастики домінантну руку, навчити дітей тримати позу руки та повторювати рухи артикуляції, привчати дітей відчувати напруження та розслаблення м’язового тонусу.

На третьому етапі до артикуляції у дітей під­ключаються рухи провідної руки. Діти з домі­нантною правою рукою і амбідекстри працюють правою долонею, ліворукі діти — лівою. Таким чи­ном, дитина виконує вправу артикуляції, утримує позу й одночасно рухами руки імітує, повторює рух апарату артикуляції. Така гімнастика триває до 3—5 тижнів, залежно від індивідуальних осо­бливостей дитини. Спочатку рухи відпрацьовують індивідуально, тобто з кожною дитиною окремо. Закріплювати сформовані навички можливо в під-групових заняттях, але кожне виконання вправи дитиною повинен контролювати педагог. Логопед стежить за ритмічним виконанням вправ. З цією метою застосовують рахунок, музику, віршовані рядки. При цьому логопед або вихователь продо­вжують давати чіткий зразок руху.

ЧЕТВЕРТИЙ ЕТАП — ФОРМУВАЛЬНИЙ

Мета: сформувати прості та складні одночасні рухи непровідної руки з органами артикуляції, розви­вати відчуття зміни м’язового тонусу, попередити по­силення занепокоєння, синкінезії, гіперкінезів.

Завдання: залучити до виконання артикуляційної гімнастики непровідну руку, навчити дітей тримати позу руки та повторювати рухи артикуляції, привчати дітей відчувати напруження та розслаблення м’язового тонусу.

Цей етап роботи з використання біоенергопластики найскладніший, тому що сформувати точні, ритмічні та скоординовані рухи непровідною ру­кою значно складніше, ніж домінантною. Вправи виконують за змістом та методикою попереднього етапу, від простих поз та рухів до складних. Під час виконання вправ на четвертому етапі у дітей частіше з’являються синкенезії та гіперкінези, атетозні рухи, посилюється спастичне застигання пальців в неприродному положенні, у разі збіль­шення динамічного навантаження у дітей зни­жувалася якість виконання рухів артикуляції та руки. Тому формувальний етап біоенергопластики триває до 5—8 тижнів, залежно від індивіду­альних можливостей дитини.

П‘ЯТИЙ ЕТАП — ОСНОВНИЙ

 Мета:   сформувати   та   одночасно   скоординува­ти прості й складні рухи та пози органів артикуляції з рухами та позами лівої і правої рук. Навчити дітей відтворювати напруження та розслаблення м’язового тонусу, уникати насильницьких та зайвих рухів іншими частинами тіла.

Завдання: вчити дітей тримати пози та рухи ар­тикуляції та рук одночасно, передавати рухами арти­куляції і рук стан м’язів, знімати зайве напруження та привчати до відчуття легкого напруження.

На основному етапі біоенергопластики, як і на попередніх, виконання вправ починаємо від про­стих до складних. Коли діти засвоїли вільне ви­конання вправ, їхню діяльність ускладнюємо ро­зігруванням коротеньких інсценівок, переказом невеличких оповідань. Основний етап біоенерго­пластики триває до 5—6 тижнів, залежно від інди­відуальних можливостей дитини.

ШОСТИЙ ЕТАП — ПОРІВНЯЛЬНИЙ

Мета: навчити дітей порівнювати, вдосконалити відпрацьовані складні рухи артикуляції та рук, норма­лізувати м’язовий тонус, підготувати органи артикуля­ції до постановки звуків.

Завдання: використовувати ігри-інсценівки з ви­користанням біоенергопластики, викликати у дітей по­зитивні емоції; бажання порівнювати, відпрацьовува­ти й координувати рухи артикуляції та рук, робити їх точними й ритмічними; змінювати м’язовий тонус, що приводить до його нормалізації. З психологічної точки зору стабілізувати емоційно-вольову зрілість.

Ось приклад ігри-інсценівки для шостого ета­пу біоенергопластики:

Гра-інсценівка «Їжачок»

Їжачок-хитрячок (з’єднати долоні разом з пальцями вгору).

Голочки гостренькі, (великі пальці на себе, решту перекреслити й поворушити ними).

Під дубком він збирає («Дерево»).

Їстівні гриби «біленькі» («Гриби»).

Далі ігри, які практикуються в пальчиковому та артикуляційному виконанні, проводпроводяться за допомогою пальчикового театру, а згодом інсценуються ті самі тексти вже у рукавичці. По­рівняльний етап біоенергопластики триває до 5-8 тижнів, залежно від індивідуальних можливостей дитини.

СЬОМИЙ ЕТАП

Сьомим етапом роботи біоенергопластики є «Чарівна» рукавичка.

Мета: вдосконалити ускладнені рукавичками рухи та пози артикуляції та рук, нормалізувати м’язовий то­нус, відпрацювати виразне, чітке промовляння текстів різних творів.

Завдання: використовувати цікаві рукавички для виконання складних поз та рухів органів артикуляції та дрібної моторики пальців, відтворення напружен­ня та розслаблення м’язів з ускладненим завданням, тобто з рукавичками. Стежити, щоб мова була чіткою, ритмічною і виразною.

Для цього потрібні рукавички з п’ятьма паль­чиками, далі й без пальчиків. І хоча театр «Ру­кавичка» дітям засвоїти складніше, ніж простий пальчиковий, однак він викликає більше емоцій, виглядає більш естетично, та й персонажі в ньому більш реальні. Водночас продовжується робота над виразним промовлянням текстів різних творів.

Наприклад, вправа «їжачок». На вказівний па­лець, спочатку без рукавички, а потім у ній, діти одягають пальчикового їжачка. Пропонується пово­рушити цим пальцем, зігнути, розігнути його, по­рухати ним у різні боки — «їжачок проснувся», «їжачок нахилився», «їжачок хитає головою».

Далі до роботи залучаються середній та вказів­ний пальці: вони зображають лапки їжачка.

Вправи: «їжачок плескає в долоні», «їжачок ра­діє», «їжачок умивається». Далі вводяться тексти — пісні, забавлянки, загадки, вірші, казки.

ВОСЬМИЙ ЕТАП — АВТОМАТИЗАЦІЯ НАБУТИХ НАВИЧОК

Мета: автоматизувати набуті навички з формуван­ня мовної моторики у дітей-логопатів.

Завдання: викликати бажання дітей самостійно працювати над автоматизацією мовної моторики, залу­чити батьків до правильної організації роботи вдома, використовуючи біоенергопластику.

Відомі вправи діти закріплюють у мовному куточку самостійно. Підвищують інтерес до за­нять фотографії, малюнки, схеми, піктограми з позначенням вправ, ігрові атрибути для пальчи­ків — капелюшки, рукавички, спіднички, фігур­ки пальчикового театру.

Логопед може самостійно підібрати рух руки під будь-яку вправу артикуляції. Важливо не те, що саме робитиме дитина, а як вона це зробить. Необхідно привертати увагу кожної дитини до одночасності виконання рухів артикуляцій з ро­ботою руки; їх ритмічності і чіткості. Цей етап біоенергопластики триває до кінця корекційного навчання.

Загальні вправи після індивідуальної роботи виносяться у фронтальні форми роботи. Проводять їх щодня, не менше двох разів — після враніш­ньої гімнастики і після денного сну. Тривалість, послідовність і кількість вправ відповідають осо­бливостям проведення гімнастики артикуляції в логопедичній групі. Вибір конкретної вправи визначається етапом роботи та індивідуальними особливостями і можливостями дітей.

Комплекс, підібраний і розучений дітьми з ло­гопедом, включає п’ять вправ: дві вправи статичні на утримання і три динамічні вправи. Протягом тижня комплекс не змінюється. Кожен понеділок одна засвоєна вправа замінюється іншою, незна­йомою. Так здійснюється наступність та посту­пове ускладнення роботи.

У біоенергопластиці бажано використовувати вже до­бре відомі, відпрацьовані артикуляційні вправи. Спочатку в комплекс входить одна така вправа. З оволодінням дітьми технікою одночасного руху усі п’ять вправ комплексу виконуються з руха­ми рук. Залежно від віку змінюється тільки мотивація вправ, ігрові прийоми, атрибути. Ін­дивідуально, перед дзеркалом можна заздалегідь ознайомити з вправою дітей, яким з різних при­чин складно розподіляти увагу і контролювати виконання.

     Обов’язково, перед вико­наннями вправ з біоенергопластики, проводимо комплекс вправ самомасажу.

     Щонайменша недбалість у роботі з викорис­танням біоенергопластикфи недопустима.

Порівняльний аналіз динаміки розвитку дітей з мовною патологією підтверджує ефективність використання технології біоенергопластики.

     Біоенергопластика оптимізує психологічну базу мовлення,покращує моторні можливості дитини за всіма параметрами,сприяє корекції звуковимови, фонемних процесів.

     Біоенерго­пластика дозволяє реалізувати комплексний розвиток дрібної моторики рук, мовлення, мислення, почуттяритму.

      Синхронізація робо­ти з органами артикуляції та дрібноюмотори­кою пальців скорочує час занять, не лише не зменшуючи,зле навіть посилюючи їх результа­тивність.

      Вона дозволяє швидко прибрати зо­рову опору — дзеркало іперейти до виконан­ня вправ за відчуттями. Це особливоважливо, оскільки в реальному житті діти не бачать своєї артикуляції.